Історія УЗО

Василь Ліщинецький

Початки Української громади Клівленду

Українська громада Клівленду, Огайо може числити свої роки вже від перших імігрантів, які прибули на цей терен починаючи з 1880 року із Закарпаття, а 1901 року з Галичини та Лемківщини. Однак громада, як вже дещо зорганізована одиниця із національною свідомістю, взяла свої початки паралельно із появою газети “Свобода” та заснованням Українського (тоді Руського) Народного Союзу, а на цьому терені - його першого відділу Братства свв. Апостолів Петра і Павла в 1902 році.

Суспільне життя проводилося навколо новозорганізованої греко-католицької парафії того ж імені у 1909 році і побудованої та відкритої церкви в 1910 році. Одначе, вже скоро ідеологічні течії, підживлювані протиукраїнськими зовнішними силами, почали набирати оборотів та вносити непорозуміння у громаді. Не допомогла впроваджувати мир і децизія тоді єпископа Сотера Ортинського перейменувати Руський Народний Союз на Греко-католицький Народний Союз в Америці, спричинивши вихід у 1919 році опозиціонерів з одного союзу і створення додаткових “союзів”, тобто Нового Руського Союзу, пізніше перезваного на Робітничий Народний Союз (у 1918 р.), а дальше на Український Братський Союз (у 1978 р.), католицького Провидіння (1912 р.) і Народної Помочі (1913 р.). Громадські організації вже творилися і були багатогранні, відзеркалюючи різнородне походження членства з різних околиць “старого краю”, як Бойки, Лемки, Підгіряни, Галичани, Закарпатці і т. п.

Особливо характер цих організацій мінявся із зростом національної свідомости постійно напливаючих імігрантів. Після безуспішної боротьби за усамостійнення України під час Першої світової війни почали приїзджати ветерани українських армій. Почав викристалізовуватися український характер громади, а з тим і суперечності, які назавжди відділили “Карпато-русинів” від “Українців”.

Суспільно-громадське, культурницьке та політичне життя почало активізуватися. Почали творитися різні організації, хорові та танцювальні ансамблі, театральні гуртки та політичні клюби. Начислялося понад 30 різних організацій із різними громадсько-суспільницькими функціями.

Це був період суперечностей. На релігійному полі, через трактування української греко-католицької церкви по-мачушиному Ватиканом, частина громадян, реагуючи на несправедливості, шукала виходу через творення української православної церкви. І так на зібранні перших 40 членів, під проводом Якова Павлишина, в 1924 р. утворено комітет для створеної у тому році парафії православної церкви св. Володимира.

На ідеологічному грунті громада розділилася на тих, збаламучених більшовицькою пропагандою, хто визнавав радянську Україну українською державою, і тих, хто боровся в рядах українських армій за самостійність. Перші пішли у ряди американської комуністичної партії, а другі згуртувалися навколо самостійницьких організацій. До цих належали групи гетьманців, що в той час були при кермі громадського життя, та націоналістів, які швидко набували популярности. Із заснуванням таємної Української Військової Організації (УВО) на українських землях ініціятива у громадському житті українців у США, а в тому і в Клівленді, переходила в руки націоналістів-державників (Організація Державного Відродження України).

Не зважаючи на політично-ідеологічні поділи, життя громади проходило більше на базі поодиноких організацій чи інституцій. За ініціятивою о. Дмитра Добротвора, Михайла Чеґіна, Василя Волянського, Андрія Білинського та Степана Поливоди закладено у 1915 р. Ощадностеву Касу, яка успішно розвивалася як українська фінансова інституція аж до 1979 р. коли під контролем Івана Тарнавського була продана в неукраїнські руки.

Після Першої світової війни на клівлендському терені вже діяли такі організації:

• Українська Греко-католицька парафія свв. Петра і Павла
• Тов. Січ ім. Вітовського,
• Тов. Сокіл,
• Хор Боян,
• Робітнича партія,
• Еов. Поліська Україна,
• Тов. Борба,
• Тов. Запорожська Січ,
• Січові Стрільці,
• Братство Петра і Павла,
• Братство Івана Христителя,
• Тов. Сокілки,
• Сестр. Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії,
• Горожанський Клюб,
• Українська Музика,
• Братство св. Димитрія,
• Український Народний Комітет,
• Федерація Українців.

Деякі із цих організацій вели свою діяльність у винаймленому приміщенні і тому в 1920 р. рішили викупити його та уже у власному Народному Домі продовжувати свою працю. На нашому терені вже в 1912 р. комуністична газета “Робітник” відкрила власну друкарню, яку однак у 1918 р. перевезено до Ню-Йорку для видавництва комуністичної газети “Українські Щоденні Вісті”. Навтомість Іван Клим відкрив власну друкарню, у якій коротко-тривало видавав газети “Зоря” та “Народне Слово”.

Щоб запобігти хаосу у громадському житті проводи організацій почали задумуватися над способом узгіднювання та координації громадських починів та виступів як у громаді так і на зовнішному відтинку. За ініціятивою Стрілецького Гуртка основано Українські Злучені Організації.

Українські Злучені Організації (УЗО)

Основниками Українських Злучених Організацій Великого Клівленду були Яків Волянський, Іван Попович, Михайло Левицький та Матвій Притуляк. Всі вони вже відійшли у вічність, але їх діло залишилося живучим по сьогоднішний день. Яків Волянський став першим головою (1928-1932 рр.). УЗО був інкорпорований як громадська організація у штаті Огайо.

Статут УЗО відзеркалює прагнення та вимоги часу. “Завдання і ціль Українських Злучених Орнанізацій в Клівленді, де належать всі організації із національною закраскою є:

1. Об’єднувати організації зо загалом по національному настроєні, без різниці на їхню релігійну чи партійну приналежність.
2. Влаштовувати культурно-народні пописи і свята, які б розбуджували розуміння та культ своєї народньої державности на етнонрафічних землях України.
3. Несення помочі Рідному Краєві матеріяльними надбаннями підчас різних імпрез громадського характеру.
4. Заохочувати, підносити й підтримувати всі заходи й зусилля до українського мистецтва тут в Америці”.

Обов’язком Українських Організацій є займатися й влаштовувати такі імпрези й свята, які є загально-громадського характеру, як приміром:

1. Листопадове Свято.
2. Свято Злуки Українських земель.
3. Шевченківське Свято.
4. Свято Івана Франка.
5. Український День.
6. Влаштовувати відчити і реферати.

Членство: “Кожне українське Товариство, Клюб, Брацтво, Сестрицтво чи Бизнесове заведення, яке має національний характер може належати до Українських Злучених Організацій”.

Згідно із статутом та наполегливістю тодішних діячів громади, праця організацій була дуже різноманітною. У громаді відбулися різні культурні імпрези власними силами. Оганізовано чи піддержувано вже існуючі хори, драматичні гуртки, танцювальні групи, доповіді, реферати і т. п.

Не занехано і політичного сектора, як внутрішнього так і зовнішнього. Із активізацією політичного життя в Україні всі громадські зусилля спрямовано на допомогу “старому краєві”. Із заснуванням ОУН (Організації Українських Націоналістів) в Європі відзвучна Організація Державного Відродження України була заснована в Америці, а її відділ у Клівленді. Збирано фонди для фінансування різних акцій та проєктів в Україні, як побудова народних домів, читалень “Просвіта”, українських шкіл, фінансових підприємств, а то й політичних підпринять.

Не занедбано і зовнішних зв’язків із американсьим політичним сектором, із посадниками міст, конгресменами, сенаторами, щоб в той спосіб впливати на американську політику у відношенні до українських справ. Очевидно, всі ці підприємництва були довершувані сладовими організаціями, а УЗО тільки координував, узгіднював та мирив, коли цього було потрібно. Особливо коли ходило про репрезентацію громади на зовні, УЗО залишав цю функцію виключно за собою. І треба з вдячністю ствердити, що складові орнанізації респектували цей підхід, не було чисельних виломів із цього правила.

Навіть коли заходили непорозуміння у загальній українській американській структурі, наша громада, під впливом УЗО, зуміла задержати єдність і може навіть бути прикладом для інших громад. Від заснування УЗО дотепер організацією провадили такі голови:

• Яків Волянський – 1928-1932.
• Володимир Войціцький – 1932-1933.
• Омелян Малицький (Омер Майлс) – 1933-1943.
• Володимир Третяк – 1943-1946.
• Микола Олексик – 1946-1949.
• Василь Волянський – 1949-1952.
• Омелян Мавлицький – 1952-1961.
• Дмитро Місько – 1961-1963.
• Тарас Шмагала – 1963-1966.
• Степан Воляник – 1966-1969.
• Михайло Пап – 1969-1971.
• Василь Ліщинецький – 1971-1973.
• Богдан Футей – 1973-1984.
• Василь Ліщинецький – 1984-2007.

Із найзначніших акцій, які громада переводила підчас останніх 75 років праці УЗО це:

• 1930 р: Протест проти клясифікації українців поляками чи іншими націоналами підчас перепису населення в Америці.
• 1930 р. Акції, пов’язані із пацифікацією польською жандармерією в Галичині.
• 1933 р. Акції, пов’язані з голодом в Україні.
• 1936 р. Протести, пов’язані із арештами та вироками для українських патріотів після вбивства П’єрацького в Польщі.
• 1940 р. Відкриття Українських Городів в Клівленді.
• 1940 р. УЗО увійшов у структуру новоствореного Українського Конґресового Котітету Америки і підрядився сповняти обов’язки відділу УККА на нашому терені.
• 1949 р. Приїзд нових емігрантів після Другої Світової війни.
• 1952 р. Почато щорічні відзначення Дня Поневолених Народів.
• 1954 р. Відкрито цілоденну Українську католицьку школу св. Йосафата в Пармі. 1957 р. Засновано Кредитову Кооперативу “Самопоміч”.
• 1959 р. Збірка на фонд для родини сп. Степана Бандери після його вбивства в Мюнхені. 1962. Відкриття пам’ятника Лесі Українки у Культурному Городі Клівленду.
• 1964 р. Акція побудови і посвячення пам'ятника Тараса Шевченка у Вашінґтоні.
• 1973 р. Перша зустріч із Патріярхом-Кардиналом блаж. Йосифом Сліпим в Клівленді.
• 1976 р. Посвячення новоствореної патріяршої парафії Покрови Пресвятої Богородиці в Пармі.
• 1976. р. Відзначення 200-ліття США.
• 1978 р. Створено банк крови ім. Валентина Мороза, щоб в такий спосіб популяризувати акції в обороні переслідуваних семидесятників в Україні.
• 1978 р. Велично відсвятковано 50-ліття УЗО.
• 1981 р. Закінчено новий будинок Кредитової Кооперативи “Самопоміч” та введено комп’ютерну систему обслуговування.
• 1984 р. Проголошення нової Української Католицької Єпархії в Пармі та інсталяція першого її єпископа преосвященного Роберта Москаля.
• 1988 р. Соборно відзначено 1000-ліття Хрищення України.
• 1990 р. Створено Комітет Допомоги Україні.
• 1991 р. З великою радістю та ентузіязмом всегромадно відзначено проголошення самостійности України.
• 1990 рр. Відзначалися чисельними відвідинами культурних, мистецьких, церковних, наукових та політичних представників та груп з України під спонзорством УЗО.
• 1994 р. Створено комітет для збірки фондів на побудову першої української амбасади у Вашінґтоні, завершенням якого було гостинне приняття для першого амбасадора України до США дост. Білоруса.
• 2001 р. Відреставровано зруйновані памятники Тараса Шевченка та Івана Франка в Українському Культурному Городі в Клівленді.
• 2002 р. Зустріч із Патріярхом-Кардиналом Любомиром Гузаром.
• 2003 р. Відзначено 70-ліття голодомору в Україні 1932-1933 рр. Громадською маніфестацією при Українському Музею-Архіві в Клівленді.
• 2004 р. Велично відсвятковано 75-ліття УЗО.
• 2004 р. Відзначено 70-ліття голодомору в Україні 1932-1933 рр. соборною і екуменічною літургією у римо-католицькій катедрі св. Івана в Клівленді.
• 2006 р. Виготовлено і встановлено копію пам'ятника св. Володимирові Великому в Українському Культурному Городі в Клівленді.

< назад